Площа 64,478 км2, 5 населених пунктів, в яких проживає - 1440 осіб (5 місце в громаді)
Розподіл населення за рідною мовою в громаді в цілому за даними перепису 2001 року: українська 67,00%, російська 17,04%, молдовська 15,31%, болгарська 0,28%, гагаузька 0,11%, білоруська 0,06%, вірменська 0,06%, інші 0,11%
село Кам'янка - (UA51140130210012062) , розташоване на автомобільній дорозі С161903 (Роздільна-Кам’янка-Покровка) за 5,5 км на південний схід від центру громади та за 1,5 км на захід від залізничної платформи «Кам’янка», площа 1,90 км², поштовий індекс 67432, середня висота над рівнем моря 135 м.
Село Кам'янка засновано в 1924 році. Перші сім'ї, що жили раніше в районі Аральського моря, приїхали на ці місця з-під Ізмаїла. Надалі населення поповнювалося також вихідцями з Молдови та Середньої Азії. у 1926 році на південь від Кам’янки був заснований хутір Шевченко, який у 1952-1956 роках ввійшов до складу Кам'янки. (В радянські часи на території села розташовувалась центральна садиба колгоспу ім. Щербакова, яка мала 6119 га землі.)
Медицина:
- Кам'янкька амбулаторія сімейної медицини - вулиця Першого Травня, 13
Освіта:
- Комунальний заклад "Кам'янський заклад дошкільної освіти "Сонечко" Роздільнянської міської ради" - вул. Центральна
- Комунальний заклад "Кам'янський ліцей Роздільнянської міської ради Одеської області" - вул. Шкільна, 1А
Релігія:
- Різдва Христового Церква (УПЦ Московського патріархату) - вул. 1 Травня, 42
Динаміка населення:
- 1926 р.— 100 осіб, 1943 р. — 185 осіб, 1967 р. - 665 осіб, 1978 р. - 716 осіб, 1989 р. - 756 осіб, 2001 р. - 721 особа
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 79,47 %, російська 11,37 %, молдовська 8,46 %, гагаузька 0,28 %, білоруська 0,14 %, болгарська 0,14 %
село Антонівка - (UA51140130030061433) розташоване за 9 км на південний схід від центру громади, площа 0,264 км², поштовий індекс 67435, середня висота над рівнем моря 114 м.
Село під назвою Ново-Антонівка засноване в 1923 році. (С кінця 1880х років на хуторі Антонівка працювала винокурня Бродського.?)
Динаміка населення:
- 1989 р. - 77 осіб, 2001 р. - 67 осіб, 2016 р. - 41 особа
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- російська - 49,25%, молдовська - 43,28%, українська - 5,97%, болгарська - 1,49%
село Володимирівка - (UA51140130170055400) розташоване за 3 км на південь від центру громади, площа 1,11 км², поштовий індекс 67433, середня висота над рівнем моря 110 м.
На території сучасної Володимирівки ще в 1869 році існувала безіменна колонія, позначена на картах того періоду. Перша офіційна назва — хутір Володимирівка — фіксується до 1926 року, коли він входив до Амбросіївської сільради Фрідріх-Енгельсовського (згодом Зельцького) району. Поруч розташовувалось лютеранське село Ліхтенфельд (нім. Lichtenfeld — "світле поле") засноване німцями-колоністами, у складі Фрейдентальського приходу, яке в радянський період було перейменоване на Амвросієве. У лютому 1945 року до Володимирівки приєднали хутір Дружба. У 1960-х роках до Володимирівки увійшло колишнє Амвросієве (Ліхтенфельд), чиє населення до 1943 року скоротилося до 68 осіб через війну та депортації.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 336 осіб, 2001 р. - 297 осіб, 2016 р. - 324 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 88,55%, молдовська - 6,40%, російська - 4,71%, інші - 0,34%
село Матишівка - (UA51140130280015730) розташоване за 1,5 км на південь від центру громади, площа 1,11 км², поштовий індекс 67433, середня висота над рівнем моря 101 м.
Виникла у другій половині XVIII ст., під назвою Уханівка (ймовірно, від прізвища першопоселенця або власника землі). У XIX ст. поруч оселилися німецькі колоністи, заснувавши колонію Ней-Блюменфельд (в перекладі з нім. Neublumenfeld – "нове квіткове поле"). У 1920-х хутір Уханівка було перейменоване на Матишівку, а Ней-Блюменфельд на Юргівку. Після війни німецьке населення було депортоване, а хутора об’єднані в Матишівку, заселили українцями, молдованами та росіянами.
Динаміка населення:
- 1856 р. - 41 особа (Уханівка), 1887 р. - 156 осіб (Матюшевський/Уханівка), 1896 р. - 71 особа (Матишівський/Уханова), 1906 р. - 103 особи (Матишівка), 1907 р. - 31 особа (Матишівка), 1916 р. - 104 особи (Уханівка), 1926 р. - 101 особа, 1943 р. - 273 особи, 1989 р. - 174 особи, 2001 р. - 251 особа, 2016 р. - 322 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 78,66%, російська - 14,62%, молдовська - 5,93%, болгарська - 0,79%
село Покровка - (UA51140130430018701) розташоване в балці «Барабой» за 9 км на південь від центру громади та за 800 м. від залізниці Одеса — Київ, площа 1,06 км², поштовий індекс 6743, середня висота над рівнем моря 126 м.
На території сучасної Покровки з другої половини XIX століття , на перехресті торгових шляхів відомо про дві землеробські колонії, німецька Нейфельд (Neufeld – "нове поле") та єврейська Найвельт (נייַפֿעלד – теж "нове поле"). В обох колоніях були постоялі двори. В подальшому вони, були об’єднані і перейменовані в село Новий Мир. 4 листопада 1924 року 12 молдавських сімей із Коротного заснували поруч нове село - Покровка, назване на честь релігійного свята, а 12 вересня 1967 року до нього приєднали "Новий світ".
Релігія:
- Церква Іоана Богослова (УПЦ Московського патріархату)
Динаміка населення:
- 1924 р. - 151 особа (Покровський), 1926 р. - 122 особи (Новий Мир), 1943 р. - 238 осіб (Новий Мир), 1989 р. - 492 особи, 2001 р. - 453 особи.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 35,54%, молдовська - 33,11%, російська - 30,68%, болгарська - 0,22%, вірменська - 0,22%, інші - 0,23%
