площа - 227,1 км², населення - 6477 осіб (2022р.), населених пунктів – 16 (селище Затишшя, село Андрусова, село Весела Балка, село Володимирівка, село Гедеримове Перше, село Дружелюбівка, село Загір'я, село Іванівка, село Краснопіль, село Малорошове, село Нова Григорівка, село Перехрестове, село Перехрестове Перше, село Петрівка, село Скинешори, село Торосове.) Затишанська селищна рада: 66740, Україна, Роздільнянський р-н, Одеська обл., селище Затишшя, вулиця Бережка Олександра, будинок, 34
Розподіл населення за рідною мовою по всій Затишанській громаді (на основі перепису 2001 року): українська – 95,05%, російська – 3,04%, молдовська – 1,35%, румунська – 0,19%, білоруська – 0,04%, болгарська – 0,02%, циганська – 0,04%, німецька – 0,01%, інші/не вказали – 0,07%
селище Затишшя - (UA51140050010088650) центр територіальної громади, розташоване на залізниці Одеса – Київ та автошляху Т 1614, площа 5,94 км², поштовий індекс 66740, середня висота над рівнем моря 192 м.
Засноване в 1865 році як залізнична станція під час будівництва лінії Одеса - Балта. У 1910 році тут звели першу церкву (в сталінські часи її перетворили на шкільну бібліотеку, і наразі будівля перебуває в занедбаному стані). У 1917-1919 роках Затишшя перебувало під владою УНР, а після збройного інциденту 14 вересня 1919 року між УНР та білогвардійцями остаточно перейшло під контроль радянської влади. В 1920-х розпочалася активна розбудова: з’явилися школа та новий ставок. У 1960–1980-х неодноразово розглядалася ідея перенесення сюди райцентру, проте Фрунзівський райком блокував ці рішення.
У 1895—1896 р. землевласник В. І. Станилевич на своїй садибі в Затишші розкопав курган, у якому виявив декілька поховань епохи бронзи.
Освіта:
- Затишанський заклад загальної середньої освіти Роздільнянського району Одеської області, пров. Молодіжний 9
- Затишанський центр соціально-психологічної реабілітації для дітей служби у справах дітей Захарівської районої державної адміністрації, вул. Елеваторна, 3
Релігія:
- Церква Святого Архангела Михаїла (УПЦ московського патріархату)(1988 р.) вул. Елеваторна, 16
Динаміка населення:
- 1876 р. - 73 особи, 1970 р. - 3771 особа, 1979 р. - 3812 осіб, 1989 р. - 3461 особа, 2001 р. - 3470 осіб, 2015 р. - 3571 особа, 2016 р. - 3576 осіб, 2017 р. - 3556 осіб, 2018 р. - 3547 осіб, 2019 р. - 3538 осіб, 2020 р. - 3537 осіб, 2022 р. - 3488 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 95.62%, російська - 3.59%, румунська - 0.45%, білоруська - 0.14%, болгарська - 0.06%, циганська - 0.03%, інші/не вказали - 0.11%
село Андрусова - (UA51140050020088563) розташоване на автомобільній дорозі районного значення С162508 (Затишшя-Весела Балка-Торосове) за 3 км на південь від центру громади, площа 0,26 км², поштовий індекс 66741, середня висота над рівнем моря 182 м.
Невелике хутірське поселення під назвою Андросово, де мешкали переважно українські селяни виникло між 1850–1870 роками.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 84 особи, 2001 р. - 68 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 95,59 %, російська 4,41 %
село Весела Балка - (UA51140050030093290 ) розташоване на автомобільній дорозі районного значення С162508 (Затишшя-Весела Балка-Торосове) за 5 км на південь від центру громади, площа 0,46 км², поштовий індекс 66741, середня висота над рівнем моря 186 м.
Виникло на початку 1900-х років як хутір на теренах Херсонської губернії. Складається с єдиної вулиці – Колгоспна.
Медицина:
- Фельдшерський пункт - вулиця Колгоспна, 48
Динаміка населення:
- 1989 р. - 179 осіб, 2001 р. - 179 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 98,32 %, молдовська 1,68 %
село Володимирівка - (UA51140050040081931) розташоване за 5 км на південний схід від центру громади та 100 м на захід від автомобільного шляху міжрайонного значення Т 1614, площа 0,23 км², поштовий індекс 66743, середня висота над рівнем моря 174 м.
Село засноване в 1890-х роках як хутір Бритнарова на вільних землях Херсонської губернії. Першими поселенцями були українські та молдавські селяни. Під час Другої світової війни повністю зруйноване, відбудоване у 1950-х. Станом на 2024 рік - найменше село громади (10 мешканців)
Динаміка населення:
- 1989 р. - 20 осіб, 2001 р. - 10 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 100 %
село Гедеримове Перше - (UA51140050050099635) розташоване на автомобільній дорозі районного значення С162518 (Гедеримове - /Т-16-14/) за 4 км на північний захід від центру громади, площа 2,23 км², поштовий індекс 66741, середня висота над рівнем моря 129 м.
Село Гадеріма (Дороцколь) засноване близько 1830 року. Станом на 1886 рік у селі Захар'ївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 186 осіб, налічувалось 32 дворових господарства, існувала лавка, два млина. Кладовище, яке не позначена на жодній старій карті, містить багато кам’яних козацьких хрестів на могилах, які залишились з 19 сторіччя. Населення села було різної національності українці, молдавани, росіяни, євреї, … але судячи з прізвищ у метричних книг середини 19 і початку 20 сторіччя, та мовної ситуації у селі переважна більшість були та є – українці. У селі були українські козаки з Дунайського козачого війська та з Чернігівський губернії, також були міщани, селяни, дворяни.
Динаміка населення:
- 1859 р. - 323 особи, 1886 р. - 186 осіб, 1989 р. - 123 особи, 2001 р. - 75 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 94,67 %, молдовська 5,33 %
село Дружелюбівка - (UA51140050060011642) розташоване на автомобільній дорозі районного значення С162508 (Затишшя-Весела Балка-Торосове) за 6.5 км на південь від центру громади, площа 0,82 км², поштовий індекс 66741, середня висота над рівнем моря 104 м.
Поселення виникло у 1863 році як хутір поміщика Терентьєва під назвою Дружелюбовка на теренах Херсонської губернії, де налічувало лише 10 дворів.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 123 особи, 2001 р. - 61 особа
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 95,08 %, молдовська 4,92 %
село Загір'я - (UA51140050070077497), розташоване на автомобільній дорозі міжрайонного значення Т 1614 за 3 км на захід від центру громади та 4.5 км. на схід від селища Захарівка ,площа 0,66 км², поштовий індекс 66741, середня висота над рівнем моря 146 м.
Засноване у 1860-1870-х роках переселенцями з сусідніх районів Бессарабії
Динаміка населення:
- 1989 р. - 278 осіб, 2001 р. - 258 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 97,67 %, російська 1,94 %, молдовська 0,39 %
село Іванівка - (UA51140050080045046) розташоване за 16 км на південь від центру громади, площа 0,34 км², поштовий індекс 66743, середня висота над рівнем моря 177 м.
Проміжна залізнична станція 5 класу Одеської залізниці, розташована на ділянці Подільськ - Одеса, в Затишанській об'єднаній територіальній громаді Роздільнянського району. Знаходиться між станціями Затишшя (19 км) та Веселий Кут (10 км). Було відкрито 1865 року при прокладанні залізниці Одеса-Балта.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 47осіб, 2001 р. - 41 особа
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 73,17 %, румунська 14,63 %, російська 12,2 %
село Краснопіль - (UA51140050090013203 ) розташоване поруч із балкою «Козья» за 6 км на південний захід від центру громади та в 2 км на схід від автомобільного шляху регіонального значення Р 33, площа 0,99 км², поштовий індекс 66741, середня висота над рівнем моря 133 м.
Поселення Краснопіль та Петропіль вперше згадуються в 1860 році як центральна садиба поміщика Івана Петрова із 139 жильцями в 52 дворах. З часом ці два сусідні села були об'єднані.
Біля села Краснопіль виявлено рештки поселення пізньопалеолітичного часу (40—13 тис. років тому).
Динаміка населення:
- 1860 р. – 139 осіб,1989 р. - 101 особа, 2001 р. - 53 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 92,45%, російська - 3,77%, молдовська - 3,77%
село Малорошове - (UA51140050100061047) розташоване в балці «Малороша» за 11.5 км на південь від центру громади та в 2 км. на південний захід від колійного поста Одеської залізниці – «Торосове», площа 0,38 км², поштовий індекс 66743, середня висота над рівнем моря 101 м.
Вперше зафіксоване на картах 1863 року, невелике поселення розташовувалось між селами Торосово та Діордієшти, налічуючи до 10 дворів. Північніше, біля дорожнього розгалуження, діяв постоялий двір.
Динаміка населення:
- 1989 р. – 47 особа, 2001 р. - 53 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 96%, російська - 4%
село Нова Григорівка - (UA51140050110080743 ) розташоване за 5 км на південний схід від центру громади та в 800 м. на південний захід від колійного поста Одеської залізниці – «Перемога», площа 0,36 км², поштовий індекс 66741, середня висота над рівнем моря 151 м.
Село засноване у 1965 році.
Динаміка населення:
- 1989 р. – 79 осіб, 2001 р. – 54 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 88,89 %, молдовська - 11,11 %
село Перехрестове - (UA51140050120082232) розташоване за 11 км на північний захід від центру громади на залізниці Одеса – Київ, площа 3,55 км²,поштовий індекс 66720, врм 207 м.
Станція та пристанційне село виникли у 1876 році на ділянці залізниці Одеса-Балта (відкритій у 1865 р.), між хуторами біля балки Берестової. Як типова станція 3-го класу, вона мала цегляний вокзал (зберігався до 1960-х). До 1941 року сформовані два населених пункти: Перехрестове Друге (68 дворів, східна сторона) та Зелений Гай (18 дворів вздовж сучасної вул. Шкільної) які счасом обєднали.
Медицина:
- Амбулаторія загальної практики сімейної медицини - вулиця Миру, 14
Освіта:
- Перехрестівський заклад загальної середньої освіти Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області - вул. Центральна 1
Релігія:
- ХРЕСТО-ВОЗДВИЖЕНСЬКА Церква (УПЦ Московського патріархату)
Динаміка населення:
- 1969 р. – 687 осіб, 1989 р. – 1033 особи, 2001 р. - 1035 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 91,01%, молдовська - 5,22%, російська - 2,71%, циганська - 0,39%, німецька - 0,29%, білоруська - 0,1%, болгарська - 0,1%
село Перехрестове Перше - (UA51140050130098732) розташоване за 14 км на північний захід від центру громади та в 1.3 км. на північний захід від проміжної станції Одеської залізниці – «Перехрестове», площа 0,44 км², поштовий індекс 66720, середня висота над рівнем моря 197 м.
Село виникло після побудови залізниці Одеса-Балта на місці де в 1863 році розташовувався скотний двір. Складається з двох вулиць: Польова і Степова(ближча до залізниці).
Динаміка населення:
- 1989 р. - 521 особа, 2001 р. - 487 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 87,76%, молдовська - 5,92%, російська - 4,49%, німецька - 1,22%, польська - 0,41%, білоруська - 0,2%
село Петрівка - (UA51140050140048157) розташоване за 9 км на північний захід від центру громади та в 3.5 км. на північний захід від колійного поста Одеської залізниці – «1370 км», площа 0,32 км², поштовий індекс 66720, середня висота над рівнем моря 210 м.
Ще в 1846 році на цьому місці існували два хутора. Село незаселене з 2000-х років, а залізничний колійний пост «1370 кілометр» - закритий.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 40 осіб, 2001 р. - 9 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 100 %
село Скинешори - (UA51140050150049583) розташоване за 900 м. на північний схід захід від центру громади та лінійної станції Одеської залізниці "Затишшя", площа 0,56 км², поштовий індекс 66741, середня висота над рівнем моря 158 м.
Засноване у першій половині XIX століття як поміщицький хутір Станилевича. На картах 1846-1863 рр. фігурує як невелике поселення з 8 дворами та власним млином. Після переходу у власність спадкоємців Станилевича у другій половині XIX ст. отримало нову назву - Сканішори. Сучасна назва Скинешори закріпилася в радянський період. Впродовж свого існування село певним чином пересунулось дещо далі від Затишшя. Після будівництва залізниці, двори що були найближчими до станції було розібрано. Натомість збудовано нові за селом.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 188 осіб, 2001 р. - 164 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 96,34%, російська - 3,05%, молдовська - 0,61%
село Торосове - (UA51140050160013055) розташовано на автомобільній дорозі районного значення С162508 (Затишшя-Весела Балка-Торосове) за 11 км на північний захід від центру громади та в 500 м. від залізничної платформи «Торосове», площа 3,45 км², поштовий індекс 66743, середня висота над рівнем моря 122 м.
Німецька колонія Гофнунґсфельд (нім. Hoffnungsfeld), була заснована у 1858 році переселенцями з колонії Гофнунґсталь (Hoffnungstal), яка виникла раніше, в 1818–1819 роках, у Херсонській губернії. Ця дочірня колонія увійшла до складу Глюкштальського округу – великої групи німецьких поселень, розташованих на південному заході України, поблизу річки Кучурган. З моменту заснування колоністи займались переважно зерновим землеробством, скотарством (особливо розведенням каракульських овець) та птахівництвом, що забезпечувало високий рівень самозабезпечення.
Після повернення радянських військ у 1944 році колонія остаточно втратила свій німецький характер: господарства перейшли під контроль колгоспів, німецьке населення не повернулось. У 1963 році радянська влада об'єднала села Торосове, Антонівка, Михайлівка та Трудівка в один населений пункт під назвою Леніне — у межах загальної політики централізації та вшанування радянських ідеологічних постатей. Лише у 2016 році, в ході загальнонаціональної кампанії декомунізації, історичну назву Торосове було офіційно відновлено.
Медицина:
- Фельдшерський пункт - вулиця Центральна, 50
Освіта:
- Торосівська гімназія Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області - вул. Центральна 62
Релігія:
- Свято-Михайлівська Церква (УПЦ Московського патріархату)
Динаміка населення:
- 1989 р. – 800 осіб, 2001 р. – 874 особи.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 95,65%, молдовська - 2,29%, російська - 1,83%, болгарська - 0,23%
